Експертиза підручника

Експертиза шкільного підручника:

коментарі й рекомендації експертам

Матяш Н.Ю.,Коршевнюк Т.В.

Основна ідея підручника «Біологія .. клас» – реалізація змісту нової навчальної програми й закладених у Державному освітньому стандарті (2011р.) підходів до навчання :особистісно орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного. Підручник має забезпечувати формування в учнів предметної (біологічної)компетентності, яка охоплює складники:когнітивний – опанування знаннями про організм людини як цілісну, відкриту, само регулятивну біологічну систему, розуміння біосоціальної сутності людини; культурно-ціннісний – формування в учнів розуміння цінності життя людини, її здоров’я, необхідності дотримання способів збереження здоров’я; діяльнісний – розвиток умінь володіння різними способами діяльності: інтелектуальними, практичними і творчими.

Експертизі підлягають такі параметри проекту підручника

Відповідність проекту підручника навчальній програмі

Під час визначення параметра “Відповідність проекту підручника навчальній програмі” експерт має враховувати такі критерії:

Повноту і вичерпну реалізацію в підручнику змістового наповнення, а саме

під час добору та конструювання навчального матеріалу автор має витримувати все закладене в програмі.

Можливість авторського представлення послідовності викладу навчального матеріалу в проекті підручника, уведення додаткових питань, що сприяють розкриттю сутності поняття, передбаченого навчальною програмою тощо. При цьому автор може вносити зміни до структурування навчального матеріалу в підручнику в межах усього курсу, а саме переставляти місцями теми або переносити навчальний матеріал з однієї теми в іншу. Але авторське структурування змісту підручника має бути обґрунтованим і не призводити до його перевантаження. …

Співвідношення кількості навчальних годин, визначених програмою й обсяг

проекту підручника. Важливо, щоб кількість параграфів у підручнику відповідала кількості годин, передбачених навчальною програмою або була меншою. Якщо в межах навчальної теми є практична робота, на її виконання

має бути відведено окрему годину. Тому, якщо на вивчення теми відводиться, наприклад, сім годин, тоді параграфів має бути шість. Обсяг параграфів також має бути оптимальним і приблизно однаковим.

Логічна послідовність і систематизованість викладу основних змістових

питань, дотримання принципів доступності, систематичності й послідовності та ін. Навчальний матеріал має бути доступним і враховувати вікові можливості учнів відповідного періоду. Дотримання принципів систематичності й послідовності дає змогу сформувати зміст підручника в логічній послідовності, зберігати зв’язки між біологічними фундаментальними поняттями, такими як: клітина, тканина, орган, система органів.

Повнота і якість організаційного апарату підручника, що сприяє реалізації

практичної частини навчальної програми. В новій навчальній програмі кількість назв різних практичних робіт збільшилася: лабораторне дослідження, лабораторна робота, практична робота, дослідницький практикум і проект. Кожна з цих робіт має бути відображена у змісті підручника з урахуванням їхньої мети і призначення. Їх розміщення може бути різним: у тексті параграфа, наприкінці параграфа, наприкінці підручника, у додатку тощо. Це вже цілком авторські підходи. Враховувати потрібно, щоб вони розкривали підходи та орієнтовну методику виконання.. Відповідність проекту підручника цілям і завданням освіти (сучасній освітній парадигмі). Їх дотримання спрямоване на формування в учня предметної(біологічної) і ключових компетентностей (опора на його особистісний досвід, спрямування його навчальної діяльності за допомогою різних навчальних завдань тощо).

У підручниках останніх років на початку нового розділу чи теми розміено матеріал під рубриками “Після вивчення розділу (теми) ви…дізнаєтеся про…, спостерігатимете за…. ”. Незаперечною позитивною рисою такої рубрики є прагнення авторів довести до свідомості учнів мету вивчення розділу (теми) з тим, щоб і вони, і вчитель в процесі опанування відповідного змісту тримали цю мету в полі зору і контролювали ступінь засвоєння навчального матеріалу відносно мети.

Аналіз структурних компонентів проекту підручника.

Структурні компоненти підручника можна згрупувати у два основні блоки: 1) текст; 2) позатекстові компоненти.

Кожному компонентові властиве певне функціональне навантаження

Основний текст має нести основне інформаційне навантаження, його

можна викласти у формі констатації фактів, законів, закономірностей. Не

менш важливим є пояснювальний текст, оскільки саме він дає змогу учневі

сприйняти і засвоїти необхідну інформацію, зокрема, за допомогою наведення яскравих прикладів дії закону, явища. Важливе поєднання основного і пояснювального текстів. При цьому доцільне застосування такого методичного прийому викладення тексту як діалог, проблемне запитання тощо.

Додатковий текст у підручниках переважно оформлений у рубриці

“Цікаво знати, що…”. За змістом це історичні відомості про вчених, причетних до того чи іншого відкриття. Погляди вчених-методистів щодо місця додаткового тексту досить різні. Одні вважають, що доцільне його розміщення відразу після основного тексту. Інші дотримуються думки про винесення додаткового тексту за межі основного, наприклад, у кінець параграфа, або розділу.

Наші дослідження довели, що ефективним є безпосереднє поєднання

основного й додаткового текстів. Потрібно лише враховувати, що додаткова інформація не повинна переважати над основною, оскільки є загроза її

витіснення.

Інші параметри конструювання тексту: стиль, складність. Інтерес до

предмета пробуджується як змістом текстового матеріалу, так і характером

його викладення, вираженого в стилі. Розрізняють науковий (академічний)

і науково-популярний стиль.

Одним із показників складності тексту, відповідно, його сприйняття, є довжина речення…. Вони(речення) мають бути короткими та логічно поєднаними між собою. Складні тексти — це результат невдалої трансформації автором змісту біологічних знань у навчальний матеріал конкретного підручника (без урахування насамперед вікових особливостей конкретного шкільного періоду), а також недосконалої редакційної роботи.

Щоб оцінити можливості підручника у створенні умов для оволодіння

школярами прийомами розумової діяльності індукції та дедукції, експерту

варто звернути увагу на конструювання навчальних текстів. У побудові навчального матеріалу використовують два логічних підходи: індуктивний і

дедуктивний, що відповідають способам формування біологічних понять.

Індуктивний підхід (від одиничного до загального) використовується на

перших етапах навчання, коли в учнів немає достатньої фактичної бази,

і полягає в тому, що на підставі сукупності фактів формулюється узагальнення. Наприклад, навчальний матеріал про організм людини як біологічну систему може мати індуктивну побудову (спочатку подаються відомості про клітини, тканини, органи й системи органів, оглядово аналізуються зв’язки між ними, а потім — узагальнення про властивості організму як біологічної системи або дедуктивну побудову, за якої спочатку надається узагальнена характеристика біологічних систем, а далі конкретизуються структура й функції організму людини в цьому аспекті.

Позатекстові компоненти: ілюстративний матеріал, апарат організації засвоєння, апарат орієнтування.

Ілюстрації постають як засіб унаочнення текстової частини підручника, джерело додаткової інформації і допомагають учневі створити зоровий образ і уяву про об’єкт, який вивчається. Серед ілюстрацій з біології мають бути фотографії, що відображають реальний об’єкт вивчення.

Найефективнішими для розвитку учнів вважаються різні способи зв’язку ілюстрацій з текстом, який втілюється насамперед у завданнях до ілюстрацій і поєднання тексту та ілюстрацій. Художнє виконання ілюстрацій активізує емоційну сферу учня, що забезпечує успішне засвоєння навчального матеріалу. Вимоги до якості ілюстрацій, яких мають дотримуватися художні редактори, розроблені, але їх у видавництвах не завжди виконують. Ілюстрації бувають або дуже великих розмірів, особливо це неприпустимо, якщо об’єкт малих розмірів, або занадто малих розмірів, що неможливо розглянути, і є причиною зорового перенапруження учнів.

Апарат організації засвоєння знань охоплює запитання, завдання, таблиці, виділення: шрифтові та конструктивні, походження терміну, його

семантичне значення, підписи до ілюстрацій тощо. Функціональним є поєднання тексту, ілюстрації і навчального завдання.

Експерту потрібно звертати увагу на шрифтові виділення. Наприклад,

в інформації про мітохондрії жирним курсивом позначено базове поняття,

звичайним курсивом — другорядні.

Важливе значення в апараті засвоєння знань мають навчальні завдання, які можуть бути різні за змістом. У їхню основу можуть бути закладені різні види самостійної роботи, які виконуються учнями. Навчальне завдання може міститися в тексті або під ілюстративним матеріалом. Його функція переважно об’єднувальна і спрямована на поєднання тексту та ілюстрації і є важливим засобом організації пізнання й активізації процесу засвоєння змісту підручника.

Апарат орієнтування складається з титульного аркуша, змісту, передмови, позначень, заголовків, підзаголовків, рубрикацій, виділень (шрифтом і кольором), символів орієнтування тощо. Він містить важливі відомості для полегшення користування підручником як навчальною книжкою.

Титульний аркуш — перша сторінка підручника — ознайомлює учнів із прізвищами авторів, його назвою, роком і місцем видання. За цими даними

книжку легко знайти в бібліотеці. Зміст розкриває загальний план підручника, його побудову, співвідношення різних частин. Передмова розкриває задум авторів підручника, його структурні елементи, пояснює, як користуватися ним. Заголовки, підзаголовки виділено кольором, що допомагає орієнтуватися в навчальному матеріалі, виділити основне, зафіксувати в пам’яті.

Жирним шрифтом виділено основні поняття, які необхідно обов’язково засвоїти. Символи унаочнюють рубрику.

Забезпечення виховної, розвивальної та здоров’язбережувальної функцій.

Під час експертизи підручника потрібно звернути увагу на виховну функцію підручника, яка має бути спрямована на виховання в учнів почуття гордості за наукові здобутки вітчизняних учених через відображення сучасних досягнень та тенденцій розвитку біологічних наук і відповідно, внеску українських учених поряд із зарубіжними, толерантного ставлення до інших тощо.

Розвивальна функція має бути виражена в актуалізації особистісного

досвіду учня і спонукання його до вивчення біології людини;орієнтації на

учня, його розвиток і саморозвиток; усвідомлення соціальної, практичної

й особистісної значущості біологічних знань про людину.

Здоров’язбережувальна функція проекту підручника має бути відображена в посиленні мотивації учнів щодо дотримання здорового способу життя, що включає знання про здоров’я людини, фізичну культуру, збалансоване харчування, профілактику захворювань, уміння надавати першу медичну допомогу, дотримання санітарно-гігієнічних правил поведінки тощо.

Використана література: Експертиза шкільних підручників:інструктивно-методичні матеріали для експертизи електронних версій проектів підручників для учнів 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів (посібник) за заг.ред.О.М.Топузова, Н.Б. Вяткіної.-К.: Педагогічна думка,2016.-С.91-96

 

Інформатика

Лапінський В. В.

Одним із головних завдань шкільної освіти стає підготовка учня до швидкого сприйняття великих обсягів інформації, озброєння його сучасними засобами і технологіями діяльності в різних предметних областях, формування у нього інформаційної культури у широкому розумінні. Як

провідний напрям навчання інформатики можна виокремити формування

не тільки й не стільки предметних компетентностей, а й ключових компетентностей, основними з яких є, за визначенням, подані в державному

стандарті: “Математична компетентність і базові компетентності в науці та

технологіях”, “Цифрова (обчислювальна) компетентність”, “Здатність до

навчання протягом життя”.

Необхідно створити умови для того, щоб забезпечити формування в

учнів ЗНЗ навичок роботи із засобами ІТ, необхідних для формування інформаційної культури і названих компетентностей, зважаючи на те, що

найкращим чином зазначених компетентностей учні можуть набути на уроках інформатики з використанням міжпредметних завдань.

Формування підручника і навчальних посібників з інформатики досить

суттєво відрізняється від цього процесу інших навчальних предметів. Насамперед, незважаючи на те, що формування змісту навчання має здійснюватися відповідно до затверджених у встановленому порядку навчальних програм, для підручників з інформатики вказаний процес має враховувати кілька важливих факторів, які виникають унаслідок наявності

низки суперечностей.

Головною суперечністю, подолання якої вимагається в процесі створення підручника з інформатики, є суперечність між “тривалістю життя”

підручника, яка не може бути меншою п’яти років, і швидкістю змін в ІТ-галузі. Протягом усієї історії шкільної освіти не виникало галузей знань і об’єктів вивчення, які б настільки суттєво змінювалися протягом трьох —п’яти років. Причому ці зміни так само швидко відображалися в корисних речах

повсякденного використовування. Іншою суперечністю є складність принципів функціонування засобів ІТ, неможливість подання вичерпного опису їхньої роботи без залучення знань, недоступних для сприйняття людиною без спеціальної підготовки.

Наступною, й не менш важливою за попередні, є суперечність між

необхідністю формування в учнів навичок виконання багатокрокових дій

у віртуальному просторі графічних, графічно-тактильних, візуальних інтерфейсів і обмеженістю реальних обсягів паперових підручників. До того ж результати психодидактичного аналізу вказують на можливість невідповідності складності навчального матеріалу реальним пізнавальним можливостям учнів певного віку. Це призводить до того, що навчальний матеріал буде засвоюватися поверхово або не засвоюватиметься зовсім. Зазначене можливе за надмірної складності викладу матеріалу або, навпаки, простоти й легкості викладу, що може стати причиною лише репродуктивного відтворення його учнями. Активна діяльність учнів із підручником можлива, якщо текст, малюнки, завдання, схеми доступні для їх розуміння.

Дуже важливою вимогою до підручників, поряд із науковістю та доступністю, є використання національного та історичного матеріалу вітчизняної науки та техніки, посилання на аспекти інформатизації в Україні. Такий матеріал має не сприйматись як дещо стороннє, а бути складником компетентісних задач, навчальних проектів, історичних посилань тощо.

Безумовна відповідність змісту підручника чинній навчальній програмі з інформатики має поєднуватися з його гармонізацією зі змістом інших навчальних предметів. В учнів вже виникає потреба у застосуванні комп’ютера й мережі Інтернет у процесі навчання практично всіх предметів, і це має бути відображено в підручнику з інформатики.

Інформатика характеризується надзвичайно великим обсягом навчального матеріалу. Працюючи лише на уроці, учень може опанувати лише невелику його частину. Порівняно з іншими шкільними предметами інформатика потребує надзвичайно активної самостійної діяльності учнів з високим рівнем свідомості та творчої активності. Зменшення акцентування уваги на самостійну роботу учнів на уроці призводить до перевантаження їх домашніми завданнями.

У підручнику слід раціонально поєднувати теоретичне викладення матеріалу з практичним його закріпленням. Правильно укладений підручник

має містити теоретичні відомості з кожної теми, з якими учні можуть додатково ознайомитися вдома, практичні завдання, які будуть виконуватися

за комп’ютером, а також контрольні запитання для перевірки засвоєння

матеріалу. Відсутність у підручниках таких компонентів, як вправи та контрольні запитання, ускладнює використання його як джерела самостійної

роботи. Разом із тим перевантаження навчальними завданнями, яке іноді

є наслідком намагання авторів повністю забезпечити весь обсяг навчального матеріалу завданнями всіх рівнів, призводить до надмірного обсягу підручника, перевищення санітарно-гігієнічних норм. До того ж такий підхід

призводить до певного обмеження вияву індивідуальності вчителя, який

міг би запропонувати учням завдання, виконання яких було би більшою мірою пов’язане зі специфікою контингенту, місцевими умовами тощо. Тому

доцільно контролювати загальний обсяг підручника як один із ключових

параметрів оцінювання. Орієнтовно на один урок має припадати чотири-п’ять сторінок підручника.

У сучасному інформатизованому суспільстві простежуються дві тенденції. По-перше, експоненційне збільшення обсягів інформації, що циркулює у сфері сприйняття дитини, і, як наслідок, формування в неї нових психо-фізіологічних особливостей світосприйняття. Це призводить до зменшення тривалості довільної уваги дитини та спонтанного її переключення між видами діяльності. Такі явища відзначає практично кожний учитель, їх можна тлумачити по різному, проте не можна ігнорувати. По-друге, іншою особливістю сучасного стану соціуму є інформаційно-технологічна (ІТ) підтримка подання інформації у найдоступнішій для дитини формі — мультимедійній (стереозвук, тривимірне відео тощо), за якої вміння сприймати друкований текст та його осмислення стає дедалі більш незатребуваним. Разом із тим вербальне подання відомостей у формі друкованого тексту залишається і, напевне, ще досить тривалий час залишатиметься, найбільш точним і однозначним. Отже, виникає суперечність між тим, як інформація подається завдяки цифровому оточенню, розвиткові ІТ і сприймається дитиною в повсякденному житті, та необхідністю опрацювання нею навчального

матеріалу в традиційному друкованому вигляді. Виникає потреба в модернізації принципів конструювання навчальних текстів таким чином, щоб підручник за змістом і формою був не лише відображенням педагогічної моделі наукового знання, а й основних психологічних особливостей інтелектуального розвитку суб’єктів навчання, тобто, на нашу думку, предметно-центричний підхід має бути доповнений психодидактичним підходом. Одним із перших кроків у цьому напрямі була розроблена українським ученим-педагогом В. Шаталовим на підставі багаторічного досвіду оригінальна організаційно-методична система, яка дає змогу реалізувати на практиці багато сучасних психолого-педагогічних підходів, що підвищують ефективність навчання. У цьому розумінні й підручник може мати ознаки опорного конспекту.

Розуміння нового матеріалу — це багатоаспектна пізнавальна діяльність, спрямована на проникнення в суть дійсності, абстрагування від

неістотного та узагальнення сутнісних ознак, закономірностей змін, що

відбуваються. Їй завжди передує актуалізація раніше набутих знань, встановлення змістовних зв’язків між ними. Нове стає знайомим, інтерпретується через відоме в результаті складної взаємодії мислення і смислової пам’яті, запам’ятовується, асимілюється. Цей процес має відбуватися на позитивному емоційному фоні, у створенні якого, для ефективного сприйняття суб’єктом навчання нового матеріалу, необхідно виокремити етап актуалізації опорних знань і здійснити відповідні дії. Зазначені педагогічні дії зазвичай проводяться вчителем на відповідному етапі уроку. Водночас роль чинника, який стимулює актуалізацію опорних знань, можуть відігравати й структурні одиниці навчальної книги. Одним із прикладів таких структурних одиниць є рубрика, у матеріалі якої сконцентровано попередньо вивчене (можливо, наратив для ініціювання евристичної бесіди), що передує викладу нового матеріалу й орієнтує суб’єкт навчання на пригадування (можливо, повторення) певних знань.

Іншим способом актуалізації опорних знань можна вважати окреме

подання наративу, який може містити певні історичні відомості, сюжетні

задачі, описи ситуацій, які можуть траплятися (і трапляються) у повсякденному житті. Викладений підхід до організації навчального тексту за впливом на суб’єкт навчання межуватиме з проблемним навчанням, яке забезпечує розвивальний ефект за дотримання таких умов: наявність в учня необхідних знань певного, наперед визначеного, рівня; відповідність рівня складності навчання (як способу формування здатності до відкриття нового, самостійного набуття знань) рівневі вже набутих знань, умінь і навичок, психофізіологічним особливостям учня; виникнення позитивної мотивації, бажання розв’язати поставлену проблему; надання за потреби мінімальної допомоги, яка забезпечить подолання “бар’єра минулого досвіду” та доведення вирішення проблеми до завершення.

Отже, для того щоб процес розуміння й інтерпретації був здійснений,

необхідний початковий мінімум знань саме того рівня узагальненості, який

передбачений текстом, що сприймається, і наявністю підкріпленої позитивної мотивації. Чим абстрактніший матеріал, тим далі він від особистого досвіду учнів і тим важче їм його зрозуміти. Такий матеріал вимагає конкретизації. Цій меті відповідають різні способи унаочнення — від безпосереднього відтворення елементів об’єкта вивчення до абстрактної, умовно-знакової форми. При сприйнятті наочного матеріалу суб’єкт навчання має охопити єдиним поглядом усі компоненти, що входять до системи, простежити можливі зв’язки між ними, передбачити категоризацію за ступенем значущості, спільності. Зазначене є основою не тільки глибшого розуміння суті навчального матеріалу, а й для його переведення в тривалу пам’ять,формування стійких знань.

Наступним кроком у подоланні зазначеної суперечності може бути використання моделювання як однієї з універсальних форм опосередковування знань, що полегшує встановлення нових зв’язків між особистим досвідом суб’єктів навчання та змістом навчання і є засобом їх конкретизації.

У цілому специфіка навчальної книги з інформатики полягає в тому, що вона має містити опис значної кількості об’єктів і дій, реалізованих у штучному (віртуальному) середовищі. Названі об’єкти (меню, вікно, директорії,папка, файл тощо) відображаються на екрані, є частиною інтерфейсу користувача. Покрокове описання послідовності дій, яку необхідно засвоїти для виконання певної операції, у текстовому або вербально-знаковому поданні має досить великий обсяг і в разі намагання його запам’ятати викликає в учня необхідність постійного звернення до підказок, або й негативну реакцію типу “тут багато написано, я цього ніколи не запам’ятаю”. Разом із тим із погляду дидактики виконання певної дії, наприклад, копіювання фрагмента тексту й копіювання файла, є дидактичними

одиницями, які мають багато спільного й можуть бути об’єднаними в певну укрупнену дидактичну одиницю.

Позитивним результатом використання подібного підходу є не просто

економія площі друку за рахунок уникнення подання покрокових описів.

Натомість об’єднання на одному рисунку кількох меню інтерфейсу програмного засобу, які реально ніколи не з’являються на екрані водночас, але підпорядковані одному батьківському вузлу графа меню, сприяє узагальненню й систематизації знань, формуванню узагальненого уявлення щодо планування діяльності, певної “дорожньої карти” дій з будь-яким іншим інтерфейсом, побудованим із використанням ієрархічної системи меню.

Укрупнену дидактичну одиницю можна створити шляхом застосування

позначок (маркерів) спільності для об’єктів меню і підменю. Додатковим

результатом описаного підходу є забезпечення можливості використання

навчального посібника як зручного “експрес-довідника”.

Автори навчальної літератури, більшість яких розуміє необхідність

створення умов для стимулювання довільної уваги учнів у процесі роботи

з навчальною книгою, використовують різні прийоми — від підкресленого структурування викладу навчального матеріалу з використанням усіх можливих сучасних поліграфічних прийомів, до опосередкованого перекладання на навчальну книгу окремих функцій учителя щодо організації

навчально-виховного процесу. Ефективність першого прийому, який полягає у візуальному структуруванні тексту, може бути досить висока, але його

застосування часто спричиняє протилежний бажаному ефект — надмірне

захоплення кольоровими вставками, різними символічними вказівниками

зумовлює розсіювання уваги.

Надмірна строкатість оформлення, наявність у навчальних завданнях

складників, які потребують переключення уваги на пошук й упорядкування

елементів за ознаками непредметного змісту, можна вважати недоліком викладу навчального матеріалу.

Ефективнішим можна вважати використання фрагментів тексту, розташованих в основному тексті й семантично пов’язаних з основним текстом,зокрема — короткі тлумачення термінів, наявних в основному тексті.

Окрім зазначених, використовуються інші прийоми організації текстової частини підручників, що безпосередньо або опосередковано сприяють привертанню уваги суб’єктів навчання до роботи з книгою. Одним із них можна вважати спеціальні прийоми написання тексту, заміну монологічної форми викладу навчального матеріалу діалогічною і полілогічною. Інтеракція читача й автора (авторів) навчального тексту, опосередкована змістом і формою вербальних повідомлень, може спрямовуватися на створення фактичного діалогу, який широко використовується в електронних засобах навчального призначення, а в друкованому виданні сприяє персоніфікації автора тексту суб’єктом навчання. На жаль, ці форми, досить ефективні для текстів, застосовуваних у викладі змісту гуманітарних предметів,для підручників із математики та інформатики мають штучний вигляд, тому їх надлишок можна розцінювати як ваду підручника.

Прийнятнішим є використання в навчальних текстах вербально або

вербально-графічно описаних проблемних ситуацій (завдання, вправи),

які містять приховані запитання і матеріал для пошуку відповіді на підставі

самостійних міркувань. Наративний складник, що передує формулюванню такого навчального завдання, має містити мотиваційний компонент, що антиципує сприйняття та прийняття умови задачі, варіативність даних і шляхів їх розгляду, наявність запитань наприкінці завдання, які орієнтують

учня на рефлексивний аналіз самого завдання та способів його виконання.

Підручник, як зазначає О. Савченко, має поступово, але послідовно й

наполегливо готувати учнів до самонавчання, що, відображається, зокрема, в максимально можливому використанні мотиваційних чинників. Таку роль у підручнику з інформатики можуть відігравати наративні текстові та ілюстративні елементи з необов’язковими для засвоєння відомостями, але легкі для читання і сприйняття. Зазначені елементи можуть зосереджуватися

в рубриці “Для допитливих” або подібних.

Протягом останніх п’яти років у наше життя увійшли неологізми “гаджет”, “віджет”, “селфі”, “загуглити”, “подкаст” та ін., нові засоби інтерперсональної коммунікації на зразок “вайбера”, які молодь успішно

використовує. Тому обов’язковим складником сучасного підручника з інформатики має бути словник, глосарій, оскільки, незважаючи на досить

значне поширення ІТ та їх засобів у повсякденному житті, семантика використовуваних неологізмів часто недоступна користувачам, що призводить до формування хибних уявлень.

Особливо неприпустимим має бути використання виразів, які формують уявлення про комп’ютер як певний суб’єкт (його персоніфікація,

глотаризація). Отже, наявність виразів на кшталт “комп’ютер говорить”, “грає (в шахи, на музичному інструменті)”, “розв’язує задачу”, “допомагає вчитися”, “навчає” тощо, допустиме в популярній літературі, побуті, у підручнику має розцінюватися як суттєвий недолік.

Використана література: Експертиза шкільних підручників:інструктивно-методичні матеріали для експертизи електронних версій проектів підручників для учнів 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів (посібник) за заг.ред.О.М.Топузова, Н.Б. Вяткіної.-К.: Педагогічна думка,2016.-С.107-112

Comments

comments

Ви можете пропустити читання запису і залишити коментар. Розміщення посилань заборонено.

Залишити коментар


× один = 3